Анекдоти

 Ігри для фізкультури. Підручник. Увага! Гра. Садимо картошку. Беремо лопату. Риємо яму. Вкидаємо картоплю. Зариваємо яму. Повторюємо знову.  Це фізруку, картошку будемо садити ? 

 - Даруй, але я тобі не пробачу.  - Приносе видмедика. На тримай, дарую, тільки пробач.

 Маленька дівчинк співа: "Ах у ели, ах у ели, ах у ели злые волки". Тільки скоренько.

 - Ти забив гвіздок? - До забив. - Гвіздок, ні ! - На цю справу забив.

 - Ура ! Я забив гол ! - То були твої ворота. - Ой, я закрутився

 - Мам, ті хлопці мене обзивають, що робити ? - Тю, та плюнь і відійди. - Мам, вони в мене камінням кидали.  - Чого ? - Підійшов до них і плюнув. А потім відійшов.

 Хто перший встав, того і тапки.

 - У дурдомі, той лікар, хто перший одіне халат.

 - Нас всіх вилікують.  - Да. І тебе вилікують і мене вилікують.

Понос при слерозі, кудись біг, куди не повню...

Краще плакати у психолога, чим сміятись у психіатра.

 - Хто це до нас повзе, може рак, а може павучак, чи хробачок ? - Жінко, відципіться, я вам, інтернет проводжу. 

 - Скільки психологів потрібно, щоб вкрутити лампочку ? - Один. Якщо, лампочка, сама готова вкручуватися.

 - Як ? У нього ж тільки голова ?

 Крокоділ Гена, вирішив покатати Чебурашку на рулі. Тут, їх зупиняє поліція.  - Не можна, так перевозити пасажирів.  - Сруль, слезь с руля ! - Я не сруль, я Чебурашка.

Дуже впевненим і здивованим голосом.  - От, ти знаєш, що сьогодні п'ятниця? А вчора був четверг !

 - Мам, ми ідемо на балку. - Дівчата, там холодно. Дивіться, тільки не сідайте на свою жопу.  - А на чію сідати ?

 - Не можна ковирятися у своєму носі! - А в чієму, можна ?

 - Непоняв, як поняв ? Непоняв - прийом !

 Поняв - не тупий. Тупий би не поняв. 

 Щось, стоять, говорять.  - А тут, хотілося б згадати слова Великого класика ! Хотілося б, но не можу...

- Давай познайомимось. Я живу навпроти тебе. Сусід. - Я живу навпроти кладовища. Я боюся з вами знайомитись.

      Діти, втекли з класу. Пішла, за ними. Стою з класом на подвір'ї, умовляю їх повернутись. Проходе повз, інший вчитель. "Що, це у вас тут ? Уроки, серед живої природи ? "

 Порізала яблука на тарілочку. Іду з ними по вулиці.  - Куди, це ви, з закуссю ідете ? Я вже не маленький, я бачу, що то закусь, а не яблука. 

 Зібрались випить. Немає сумки. Взяла, ту, що в книжному клубі подарували. Написано "Люблю читати". А всередині вино, ковбаса, хліб і сир. 

 - Незнаю, що купити. Куплю, ось я мабуть подводку. - Оселедця візьми.  - Ні чорна подводка.  - Чорного оселедця не бери, він пропав. Візьми краще сала з огірком. - Та не випить, а накраситись. Очі чорним підвести. - Як з водкою, то ти і так гарна.

-  Знову перебігають дорогу перед машинами.  - Нічого, то наклейки на бампер.

( Нагадую, подлодка вміє погружатись на глибину. )

 Полтава. Автобус. Зупинка "Лялі Убий-вовк" - Лялі, виходять ? - Лялі, їдуть далі.

Автобус. Диканька. Зупинка Солоха. - Солохи, виходять ? - Ні, Солохи, їдуть далі...

 Збираємось до бабусі з пилососом іти. Поприбирати в неї. - Це, ви, що на новий транспортний засіб пересіли. Мітли вже не в моді ?

 З просоння на зупинці. - Ми ж оце з хазяйкою живемо. Приїде Онука. Ми ж не можемо на квартирі сидіти. Треба сходити пгуляти. - Ну як, до хазяйки онука приїде, я до-дому з'їжджу.  - Ти мене поняла ? Ми у хазяйки живемо. А там Онука приїде ? - До хазяйки онука приїде. До тієї у якої ми живемо ?  - Ні ! "Онука" - співачка. - Її онука співачка. - Дивись оголошення.

Оголошення на магазині. Натуральна шкіра. Жіноча, чоловіча, дитяча.   - Яка шкіра ? З кого ?

 - Шукаю роботу. Бачила, які оголошення, може в інтернеті ? - Бачила. Треба аніматорів у Китай. (Актори, розважають публіку. Студентів вчителів, часто беруть). Тридцить п'ять тисяч платять.  - Я жити хочу. Там мене на органи продадуть.

 - Хочу знайти роботу. Не бачила ніде оголошень ? - Бачила. "Требується парень - на шаурму. Плачу дорого." - Не, Мари, я жити, ще хочу. У мене одні кістки з мене шаурма не получеться.

 - Де туалет, не знаєш ? Знаю, читала вивісту. "Київ. Торгово - розважальний центр. Туалет." - Не може такого бути.  - Може. Там торгують і розважаються.

 - Ми заблудились. Бачиш, щось знайоме ? - Коза знайома.  - Це нам не поможе.

 Збаблудилась у спальному районі. Високі дома. Всі однакові. Взяла, Гугл карту. Думала допоможе. Пише. Прямуйте напівніч. Як північ без компаса знайти, по-моху ?

 Телефоную.  - Пап, я заблудилась. Що робити ? - Що, ти, бачиш перед собою ? - Дерева, кущі, хати, дорогу...

 - Якщо, це ті кущі, що я думаю, то я знаю де ми.  - А, як ні. Придстав, ще, хтось в іншому місці такі кущі посадив.

 - Ну, всі люди, як люди ходять, у сапожках, а ти, собі валянки купила.  - Це уги ! - Як, ти, до валянок балабончик прицепиш, ти думаєш, я не впізнаю, що то валянки. І в наш час у валянках ходили, ну не хвасталися ж цим.

 - Дайте пирожків з потертим духом.  - У нас з потертим духом немає, є з задухою. (Те саме, діалекти)

Туристичний.  - Дайте хліба. - В нас немає такого. - А ото. Паляниця ? Дайте паляницю. - Ось, тримай.  - Так, ти не з Маняви ? - Ні.  Виходжу з магазину, а вона слідом з прутом.  - Мала скотка, верни ! (Скотину, заверни. Слідом її корова ішла.)

 - Я купив ароматізатор під сідушку.  - Навіщо ? - Так, краще на вибоїнах їхати.  - З ароматізатором ? Чим він допмагає ? - Та не ароматізатором, а армотізатором.  - А, ну ладно.

 - Це не духи, а туалетна вода. Купіть. - Нащо мені, вода із туалета ? - Не із, а, для туалету. - Нащо, мені вода, для туалету ?

 - Мені треба грошей на косметику.  - Нащо, тобі гроші на штукатурку, за якою обличчя не видно. Ти й так гарна.

 - Як, ота, штука називається ?  - Яка ? - Що нею морду мазати треба ? Що намажеш, як штукатуркою, і морди справжньої не видно, потом нову малюєш? - Тональний крем.

 - Може тобі, щось з косметики треба, доцю ? Грошей хвата ? - Та, ні. Хоча, куплю, мабуть, подводку. Чорна засохла. - Візьми під водку оселедця. Якщо, чорний, то він пропав ! Не бери того ! - Подводка - це таке, як олівець, тільки для очей, контур чорнішим робе.

 - Чого в тебе чоловік, під столом сидить ? - Він хазяїн у домі. Де хоче, там і сидить !

 Прийшов чоловік, гупнув по-столі.  - Хто в домі хазяїн ? - Я, а шо ? Нічого. Так просто спитав.

 Головне не загубити ручку. Дивись.      Загубив ручку - не написав конспект. Не написав конспект - не здав екзамен. Не здав екзамен - вигнали з вишу. Вигнали з вишу - прийняли у воєнкомат. Прийняли у воєнкомат - попав на фронт.

 - Заспівай пісню про дурдом! - Яку, я такої не знаю. - Там, де дебіла хата!

 Хлопець покликав на зустріч. У дванадцять годин ночі на кладовище. Дивний якийсь. І сам не прийшов...

 - Нам треба грошей, що робити ? В нас нічого нема. Ще й тут насрано кругом. - Давай гамно продамо, як добриво !

Давай, по-чесному, ти малюєш картини, а я продаю. Гроші пополам.

 Теж з книги "Міміка і жести". Коли жінка фарбує, або прикрашає губи, то вона намагається натякнути на полові губи. Вони схожі за зовнішнім виглядом.

 Прочитала у одній книжці. Про те, як по жестах і поставі видно, що дівчатам хлопці подобаються. Вони коліна коли підгинають до грудей, голі, то натякають на груди. Значить подобаються.

 Якщо випити, послаблююче з заспокійливим, то можна, зберігати спокій, навіть, як не добіжиш до туалету.

 - Та бачила там, отого дядька.  - Якого дядька ? Там дядьків не було ? - Ну отой, що в штанях. - Як в штанях, значить дядько ?

 - Збираємось іти. Хочеш, візьми з собою ляльку.  - Да. Фублю ? Візьму. - Фу бля ! Що це ? - Лялька. Оце всі її так і називають.

 Їду в маршрутці. Хором група студентів: "Якщо, хочеш добре как, не збудь про Дуфалак !"

 - Я достаю із широких штанів ? - Шаблю ! - Шоблю ! Спи бля. - Шо, ти достаєш ? - Жувачку, стирачку, квиток, бумажку, гроші... 

 Усіх дітей лякає Бабайка. А у нас була Дідайка

 - Збираємось на річку. Я не можу. Не купила ліфчика. Купальника нема.  - А. Нічого, у мене, теж, плавок нема. Підем на річку!

      Тут ведмідь! А-а-а-а !!!      Ні. Він цирковий. Сів на велосипеда і поїхав.

 Сидимо. Інтернет пропав. Що робити ? Підключення подивились. Модем теж. Не працює.  - Ну як, дівчата, не допомагає вища освіта ? - Ні. - Тоді, на щиткові свет включіть. Діти грались і виключили.

 -Який у, вас, тут інтернет ? - Високоскоросний.

 Заварюють чай у гуртожитку. Пакетик на всіх.  Одні : "Буль. буль. буль." Другі : "Буль. буль. буль." Треті : "Буль. буль. буль." Четверті : "Буль. буль. буль." П'яті : "Буль. буль. буль." Шості : "Буль. буль. буль." Може, вже хвате, з одного пакетика ?

 - Куди, ви, одну сосиску у шістьох їсте ? - Купили сосиску. Оце шикують !

 Замело снігом. Іду на трасу. Думаю, попутку зловлю. Снігу по коліна. Десь тут електричка стає. До неї дійду, думаю. Нирнула, снігу по груди. Не дійду. Мама дзвоне.  - Де ти ? Ідеш додому ?  - Іду.  - Скільки, ще йти осталось ? - Стою перед знаком "До Полтави 152 км. ". 

- Що робити, у мене двоє дітей і вони, такі різні ? Один постійно веселий, а інший сумний.  - Подаруй сумному ведмедика. А веселому гамна. Тоді, їхні душі вирівняються. Знову зустрічаються. - І як ? - Подарив. Один плаче, у мене, не живий ведмедик. Інший, радіє, що у нього живий був. Насрав і втік.

 - Стою на Київській трасі. Ловлю попутку до роботи доїхати. Зупиняється машина. - Ти чого тут стоїш ? Що тобі треба ? На роботу ? По гроші ? - Да. На роботу треба.  - Ну сідай, ти своє зробиш, а я тобі заплачу.  - Стоп. Ні. 

 - Бери книгу. Відкривай сторінку, і виконуй завдання. Що не так ? - Читаю "Відкрийте, цю Не книгу на будь-якій сторінці" Відкрити Не книгу, а що ? (Назва "Це не книга")

 - Що ти робиш ? - Взяла книгу, виконую інструкції. Розважаюсь. Хочеш, спробуй ? Сторінку наугад. - Все треба виконувати ? Добре. "Сядьте у парку. Розкладіть навколо себе камінці, і спробуйте помедитувати." Ні. Бо, мене у дурку здадуть.

 Роблю у лагері. Приходять батьки, до когось з дітей. - Де наші діти ? - Ой, вони в лісі, щас піду пошукаю.  (Частина лагеря "Ліс", з іншим вожатим.)

- Чому, ви, постійно запізнюєтеся ? Де, ви, були ? - Їли яблуки. Назбирали, це вам.  (Стою, і не розумію, що робити. Дякувати, чи лаяти, що урок почавсь ? Це взятка.)

 Сиджу в учительській, приходе завуч.  - У тебе ж мають бути батьківські збори ? Чому, ти їх не проводиш ? - Мене батьки вигнали... (Попросили вийти, самі про щось радяться.) 

 Сидить дитина плаче. Питаю, що сталося ?  - У мене ручка не достає до зошита. Пробую її рукою, і в мене не достає...

 Сідаємо всі в коло. Зараз будемо гратися. Сідаю ж сама (вчителька). Вони почали куверкатися, буквально, у мене на голові. Як пояснила. Так і зробили. Як, можуть, бути зауваження ?

 Підготовча група до школи.  - Де ти живеш ? - У селі. - У якому селі ? - У маленькому. - Де саме, ти живеш? - У хаті.

 Підготовча група. Виходжу в коридор.  - Що, ти, за вчителька така ? Чого від тебе діти у такому стані виходять ? Вийшла і проситься: "Можна, вже на волю ?"

Підготовча група до школи.  - Як тебе звати ? - Хм. - Як твоє ім'я ? - Хм. - Як тебе мама назива ? - Доця.

 - Тут погано. Все не так, просто підзаробити хотіла. А так у школі робити... - До Київської траси, чотири кіометри. Не хочеш тут робити, іди туди!

 - Їдемо по бруківці. Жахливо, трясемося. Краще б я пішки пішла. - А мені, якраз добре. Антецилюлітний масаж у подарок.

 - Куди, ти, дівчино біжиш ? Підвести ? - Да, дякую. В Лубни біжу. - Чого пішки з Тарандинців ?  - Маршрутка остання проїхала, щоб на електричку вспіти. - А треба куди ? - В Диканьку. - Чого, так швидко, треба ? - В університет у Полтаву завтра.  - Так куди, тобі треба ?

 Ішли, раділи, впали у калюжу. Штани грязні. - Я в центрі живу. Мені додому вертатись стидно. Ось дійду, до центру, зніму штани, і ніхто нічого не побачить. 

 - Де в тебе мусорка ? - Пішли покажу. А навіщо тобі ? - Пити хочу ! - З мусорки ?

Баакаю з подружкою. - Не буде грошей подзвонити, кинь бомжа. Бабуся.  - Мариночко, якого бомжа ? А, ти впевнена, що ти його піднімеш, вони, не всі худі. (Послуга, передзвоніть мені - "кинути бомжа")

 - Чекаю, сьогодні не на Опетній, а на Інституті зв'язку. - Зверху? - Ні, на зупинці. Сюди їде маршрутка на Інститут зв'язку та на Ботанічний сад. - Сіла на Ботанічний сад.  - А, не чую.  - Інститут зв'язку, це конечна ? - Да. - Встала на Ботанічном саду.

- Я тебе, вже тут чекаю. Дуже швидко треба, приїжай маршруткою, бо пішки, це тебе довго ждати.  - Добре, я маршруткою. Які, це я зупинки проїду ? - Ну Зигіна, Київськи вокзал, Опитна.  - Хорашо. Не має на Опитну, сіла на Київський вокзал. Всерівно ж ближче.  (Виявилось, зовсім у сторону іде)

 Дуже спішила на пари, тому з зупинки Зигіна, до центру, через Сінну поїхала. Просто в скочила у першу маршрутку, бо всі ж на центр ідуть

 - Сьогодні, ми з тобою внучко зваримо вареники з одного яйця і все.  - Як і все ? Я так не вмію.  - Ну, не саме яйце, ще й водички добавимо.  - З яйця і водички, у нас нічого не вийде.  - Ну ще муки і начинки.

 - Доцю, не ковиряйся у своєму носі на людях.  - Пап, а в чійому ковирятися ?

 - Дивись, кішка сидить. Зараз вона, як сикне, і як пригонне на тебе ! - Як вона сикне, на тебе пригну я ! - Хай сика, аби не сцикала.

 - Куди, ви дівчата їдете ? - На балку. - Там холодно. Дивіться ж тільки не сідайте, своєю жопою на землю.  - А на чію сідати ?

 - Куме, чого вершники без голови їздять ? - А, ти куме, косу на друге плече перекинь...

- Їдимо садити помідори.  - Чесно, признаємось, хто, що буде робити. Можна бити ямки, розкладати розсаду, носити воду і поливати нею, та заривати ямки.  - Пап, я долбоямкою буду.

- Хочу гульку, як у тебе. Але волостя мале, Треба ризинку, плотну, таку, щоб зачіска тремалася, купити в магазині. Як дійдимо, нагадаєш, що я хотіла ? - Добре. - Ой, що я хотіла ? - Купити, щось тверде, щоб стояло.

 - Як діла ? - Нормально.  - А в Руслана, як ? - Тоже добре. Торгує біодобавками для качок. - Де ? - У Полтаві. - Де він тих качок находе ? - Самі до вузу приходять. До тренажорів. Там де качаються. - Він тільки для качок продає, чи й для курей і індиків, гусей ? (На тренажорах качаються "качки")

 - Внучко, що ти оце купила ? - Крем для повій. - Нащо він тобі ? - Краситимусь. Довго вчилась, мало спала. Зморжки під очима мімічні. Думала з кремом пройдуть.  - Для чого крем ? - Для повій. - Ну от накрасишся, і далеко, тоді підеш ? - Гуляти піду. - Отак і на упаковці крем називається, як ти сказала ? Ні. Переклала з російської "Крем для повек"

 - Внучко, що ти мені купила, це ж біля шерсті і близько не лежало ? - Та чого, може, і лежало. В одному магазині.